Амінокислотні стимулятори

 

Одним з основних чинників прояву стресу є порушення роботи генів, які відповідають за біосинтез білків, що входять до складу багатьох ферментів. Особливо це впливає на фотосинтез. За стресових умов рослина переходить на економний режим, продихи закриваються і дихання уповільнюється. В такому стані рослинний організм може перебувати від кількох діб до кількох тижнів. Якщо стрес припадає на критичні періоди розвитку рослин (період закладання елементів урожаю), то під його дією може значно знижуватися їх продуктивність.

Амінокислоти мають важливе значення як чинники росту, є запасними сполуками, що необхідні для перебігу біологічних процесів. Відомо, що для їх утворення рослина витрачає велику кількість енергії. При застосуванні препаратів на основі амінокислот рослини отримують їх уже в готовому вигляді, тому їм не потрібно витрачати енергію на їх синтез із макро- і мікроелементів і вони відразу включають їх до складу білків і ферментів.

Амінокислоти можна вважати стимуляторами росту рослин. Вони необхідні для синтезу рослиною необхідної в даний момент речовини, беруть участь у більшості обмінних процесів. Наприклад, глутамінова й аспарагінова кислоти відповідають за асиміляцію азоту і синтез білків. Як наслідок, амінокислотні продукти допомагають синтезувати необхідні речовини для отримання високого і якісного врожаю, а також долати несприятливі чинники середовища. Гліцин і пролін відповідають за рух води в рослині та її опірність стресам за рахунок регулювання транспірації й осмотичного тиску. Пролін, крім того, забезпечує фертильність пилкових зерен, а, отже, ліпше запліднення. Аргінін є прекурсором поліамінів, посилює дію регуляторів росту.

Амінокислоти можна застосовувати для кореневого й позакореневого підживлень рослин, а також з поливною водою впродовж усього вегетаційного періоду, їх норма залежить від культури, фази розвитку, умов навколишнього природного середовища. Для кожної культури існують фази, в яких застосування амінокислот є найефективнішим. Наприклад, для плодових і квіткових культур, винограду, овочевих культур родин пасльонових і гарбузових найчутливішою фазою є цвітіння, так як амінокислоти не тільки підвищують фертильність пилкових зерен, а й подовжують життя приймочки маточки, збільшуючи заплідненість. Амінокислоти також сприяють швидкому й доброму укоріненню пересаджених рослин подоланню можливих стресів: післядії заморозків, граду, дії гербіцидів. При цьому амінокислоти вносять не пізніше ніж через 2 доби з моменту прояву несприятливого явища. Вони також підвищують вбирну здатність рослин, й відповідно, можуть ефективніше використовувати поживні речовини з ґрунту і добрив.

Амінокислоти сумісні зі всіма макро- та мікродобривами й основними пестицидами, але в кожному конкретному випадку зміщуваність препаратів необхідно перевіряти на сумісність. Зазвичай амінокислотні комплекси не сумісні з мінеральними маслами і препаратами міді. Більше того, оскільки мідевмісні препарати залишаються після обробки рослин на листковій поверхні, внесення амінокислот раніше ніж через 3–4 доби може спричинити поглинання міді і викликати ефект фітотоксичності від її потрапляння в тканини рослин. Не рекомендується застосовувати амінокислотні стимулятори і в бакових сумішах з гербіцидами на основі клапіраліду, бо можливе зниження гербіцидного ефекту.

Нині перспективними у виробництві є метал-амінокислотні хелати, сполучені координаційними ковалентними зв’язками, які отримують за реакцією іонів металів із розчинної солі або оксиду з амінокислотами у співвідношенні I : І…З. Такі комплекси мають велику перевагу: амінокислоти виконують роль не тільки транспортного агента, а й є джерелом легкодоступних запасів енергії, впливають на продукування в рослині власних гормонів росту, так як по суті є їх прекурсорами.

Амінокислоти легко засвоюються рослинами в процесі дез- і трансамінування. Фактично амінокислотні хелати є комбінацією джерела легкодоступних мікроелементів і стимулятора росту, здатного пришвидшити розвиток рослин.

Сировиною для отримання амінокислот, які потім використовуються як хелатуючі агенти, є продукти рослинного походження, багаті на білки, наприклад, ріпаковий і соєвий шрот.

Норми внесення таких стимуляторів росту для позакореневого підживлення зазвичай становлять 100–200 г на 100 л розчину або 400–600 г/га.

Зазвичай рослини відчувають вплив тих чи інших стресових чинників, що деякою мірою знижує врожай. Амінокислоти для рослин є найрухомішою формою азоту. З них рослини формують білки, вони також є основою для синтезу ферментів і гормонів росту. За нормальних умов рослини добре самостійно справляються із синтезом цих важливих сполук. Однак в умовах стресу вони виробляють антистресові білки, що призупиняють у цей час їх ріст і розвиток. Тому застосування амінокислотних комплексів запобігає втратам урожаю в стресових умовах. Азотні підживлення не чинять такого ефекту, бо з азотом добрив має відбутися ціла низка хімічних перетворень, щоб синтезувались амінокислоти, а в рослин у стресовий період недостатньо енергії для цього. Тому азотні підживлення не повністю вирішують проблему виходу рослин зі стресового стану.

Полісахариди. У рослинах функції полісахаридів важливі й багатогранні. Вони необхідні для синтезу різних органічних сполук, а також виконують роль швидко- доступних запасів енергії. Полісахариди розчинні в клітинному соку, тому впливають на його концентрацію, а відповідно, й на осмотичні властивості рослинної клітини. Вони зв’язують воду, утримують її в клітині, зв’язуються з білками і нуклеїновими кислотами, стабілізують їх молекули в несприятливих умовах.

Вітаміни – фізіологічні речовини, що беруть участь в утворенні ферментів та в основних біохімічних процесах. Вони складаються з білкового “носія” й особливо активної групи – коферменту. Цією активною групою більшості ферментів є вітаміни. Тому залежно від того, з якими білками сполучається вітамін, утворюється той чи інший фермент.

Прикладом комплексного застосування вищеперелічених сполук може бути екстракт морських водоростей Ascophyllum nodosum, який отримують за дуже м’якої низькотемпературної їх переробки зі збереженням усього комплексу органічних сполук з високою біологічною активністю всіх компонентів (фітогормони, амінокислоти, вітаміни, пептиди тощо).

Регулятори росту рослин посилюють або послаблюють ознаки і властивості рослин у межах норми реакції генотипу, тому є складовими технологій вирощування сільськогосподарських культур. Вони не можуть замінити чинники формування врожаю, а лише компенсують недоліки певних сортів і гібридів.

Фітогормони не знайшли широкого практичного поширення, але штучно синтезовано багато препаратів аналогічної дії. Нині відомо понад 5 тис. сполук, які мають регуляторну дію, але на практиці застосовується лише близько 50.

Регулятори росту найширше застосовуються в садівництві (стимуляція укорінення живців, отримання партенокарпічних плодів, вирощування безнасінних сортів винограду, проріджування квіток і зав’язі у плодових культур, пришвидшення достигання плодів), а також для запобігання поляганню посівів зернових культур, проростанню бульб, коренеплодів і цибулин під час зберігання, для боротьби з бур’яними. Для ефективного їх застосування необхідно дотримуватися таких умов:

1) позитивна дія досягається лише за нестачі ендогенних гормонів у рослині або в окремому її органі;

2) тканини рослин мають бути сприйнятливими до гормонів;

3) дія регуляторів росту залежить від їх концентрації – передозування чинить інгібувальний ефект;

4) необхідне достатнє забезпечення рослин водою і поживними речовинами.

Регулятори росту рослин не можуть замінити їх живлення. Умовно кажучи, вони підвищують “апетит” рослин і тим самим стимулюють їх ріст і розвиток.